Lyudmila Dakhova
27.10.2009 Black Moon - Новолуние. Людмила Дахова, художник.
![](images/article8.jpg)
DОМ bambuk-A
14-23.09.2009 Симпозиум современных искусств, d. fleiss & east west artists,Параза, Франция
![](images/article7.jpg)
06.05.2009 У мистецькій галереї "Зуза" відкрилась виставка художниці Людмили Дахової
"Хто не їсть гострого, той не революціонер!" Це не гасло комуністів-гурманів, це назва виставки, яка відкрилась у мистецькій галереї "Зуза". Тридцять своїх картин представила відома рівненська художниця Людмила Дахова.
![](images/article6.jpg)
Майстриня творить у жанрі футуризму й використовує комбіновані техніки. При цьому запевняє: хоча образи на картинах не мають жодного стосунку до реального життя, одначе презентують саме теперішній час. За словами самої Людмили Дахової, теми її творів - неземного походження.
"Телерадіокомпанія "Рівне 1"
04-12.10.2008 Симпозиум современных искусств, d. fleiss & east west artists, Мальнитц, Австрия
![](images/article5.jpg)
2008 Публикация в альманахе "Черновик" №23
Мои дневники на календарных листках ..............................................................................
![](images/article4.jpg)
2004 Світ образів
Дати характеристику творчості Людмили Дахової справа нелегка, оскільки світ її образів надзвичайно розмаїтий і захоплюючий: від дитячого наїву до складних зримих і містичних співставлень її неповторного мистецького досвіду. Духовний світ художниці, втілений в графічний практиці, наповнений інтуїтивним прагненням осягнути таїнство, містерію світобуття через поєднання реальних та ірреальних образів, створених її багатою творчою фантазією. В роботах Людмили Дахової простежується віяння українських мистецьких традицій збагачених естетикою полікультурності.
Вільні варіації художниці на мотиви живого і рослинного світу, а також оздоба елементами, задіяними зі сфери музичної символіки, створюють неповторну картину особистого стилю мисткині. Його характерними ознаками є пластично-синтезуюча, комбінована чи ескізна манери виконання.
![](images/article3.jpg)
В процесі підбору кольору Дахова уникає різких, "крикливих" забарвлень. Її стиль це ніжна, м'яка пастель, яка наближується до кращих традицій імпресіонізму. Вцілому роботи Людмили Дахової є своєрідним оригінальним відображенням внутрішнього світу людини, у всій його складності, неповторності, багатогранності, це високе прагнення митця крізь призму свого таланту осягнути духовну суть людини XXI століття.
Г.Попович-Швидків
18.07.1997 Від Ілюзії до Реальності
«Куди мені до неї, вона була в Парижі», — співав безсмертний Володимир Висоцький. Так, Людмила Дахова, — винуватиця гомону навколо її першої персональної виставки «Метаморфози ілюзій», справді збирається до Франції. І це вже не з області ілюзій, а реальність. Таке запрошення вона отримала від колег-ротаріанців архітектора Жанна Діка і одного з активістів цього міжнародного руху Емстебамма. Французам сподобалась графіка Людмили і, звісно, її запросили до Страсбургу. Подібні запрошення також надійшли з Німеччини і Канади. Особливо всіх вражає «Філософія мистецтва». Безперечно роботи варті уваги. Не випадково ж у Києві, на головній вулиці України — Хрещатику, де діє салон-магазин, «Мистецтво» люб'язно надана площа для виставки-продажу. Київ зворушив художницю, яка до певного часу «зарилася» на власній творчій кухні. Ті роботи, що дарувались або іноді продавались за символічними цінами, мають реальну цінність, визначену фаховими столичними мистецтвознавцями.
![](images/article2.jpg)
Та це не головне для Дахової. Почуття творчої спраги не полишає її. Перші успіхи зовсім не затьмарили розум. «Зірочка» не хапанула. Працює, як завше, ніби кожна робота — востаннє. Більш вибагливою стала до оформлення робіт. Графіка змушує бути вибагливою. Після випуску книги поезографіки «Метаморфози ілюзій» з подивом збагнула — у неї є вороги. Жінки з психологією «плюшевих ведмедиків»— найширша категорія недоброзичливиць. Її незакомплексованість трактують як «сексуальну заклопотаність», а кожну нову роботу сприймають, мов виклик. Тому надає перевагу дружнім стосункам з чоловіками. Навіть символом емансипованої жінки для неї є та, яка змогла вбити в собі жінку, щоб піднятись до чоловічої свідомості. Самі графічні роботи, немов складові розкиданого бісеру. А як, звісно, марна робота розкидати його перед свинями, взагалі не терпить свинства.
Коли вже Бог наділяє людину талантом, то, як правило, різностороннім. Людмила ще пише і вірші. І в цілому виходить мистецька поезографіка. Це щось новеньке в Україні! Нещодавно вийшла її перша книжечка під назвою "Метаморфози ілюзій". Містика графіки в ній межує з реаліями поезії буденності. Роботи позбавлені богемності, хоча і розраховані на зовсім вузьке елітне коло.
Людмила не боїться повністю увійти в себе. Малює тоді, коли відчуває підсвідомий поклик. Працює осмислено. Іноді її просто не можуть зрозуміти. Не випадково ж у книзі відгуків на виставці в музеї українського мистецтва є такий запис: «її роботи такі ж божевільні, як і вона сама». Божевільна, хіба знайдеш більшого визнання для митця. Творче божевілля — поняття небесне. Чи не тому любить повзучий ранковий туман, що вривається у вікна з савану чорної ночі? Чи не тому улюблені квіти — орхідеї, які символізують пристрасть? Чи не тому боїться найбільше старості? Як кожній привабливій жінці, їй хочеться подобатися завжди. Допоки успіх — галантний коханець — поруч. Але життя. Наше сьогоденне життя. На своїй прозаїчній роботі вже задихається. Пропонують інші, більш цивілізовані, престижні. Але кожному своє. Не зміг же Шагал стати викладачем.
А ще у Людмили є мрія. Вона хоче ілюструвати музику групи «Пінк флойд». Злитись з нею. Увійти в кожного і почувати себе там, як вдома.
"Погляд"
27.09.1996 Літаюча Людина
"І що в цьому дивного?" - скажете ви. Хтось літає з ранку до ночі по магазинах, хтось по справах, а хтось просто на літаках чи іншій техніці.
Проте облишимо наївні жарти. Мова йде про людину, яка літає в ілюзорних фантазіях, а згодом переносить це на папір, перетворюючи в глибинну спочатку для загалу незрозумілу графіку. Переважно чорно-білу. "Невже, як усе твоє життя"- запитав я свою співрозмовницю Людмилу Дахову (презентація першої виставки її робіт відбулась у м.Рівному нещодавно).
— Та зовсім ні, - відповіла художниця. Колір — це енергія, а де мені її стільки взяти — дім, двоє дітей, тяжка робота. Якби чоловік не розумів, то, взагалі, не знаю, що було б. Проте він сам стверджує: "Йому потрібна подруга, а не рабиня".
Що ж, у розкутості ліній про рабиню і не подумаєш. До слави теж ставиться спокійно. В роботах Дахової майже немає повторів, боялась, щоб не було штампів. Працює в основному серіями, її цикли нагадують щоденник. Тут знайдеш все. І враження від спілкування з друзями, і спогади про дитинство, і дещо з прочитаного. До речі, улюблені поети — латиноамериканські та ще Бродський. За творчістю колег-художників якось не слідкує. Ні, не з егоїзму. Просто у кожного — своя доля, свій світ і нічого в нього втручатись, їй іноді здається, що вона буває і янголом і відьмою водночас. Коли створює свою графіку, ніби медитує. Стане навпроти дзеркала і вдивляється в свої зіниці. Який день, такі й лінії.
Коли вже Бог наділяє людину талантом, то, як правило, різностороннім. Людмила ще пише і вірші. І в цілому виходить мистецька поезографіка. Це щось новеньке в Україні! Нещодавно вийшла її перша книжечка під назвою "Метаморфози ілюзій". Містика графіки в ній межує з реаліями поезії буденності. Роботи позбавлені богемності, хоча і розраховані на зовсім вузьке елітне коло.
Твори Дахової вже давно зберігаються в приватних колекціях Франції, Німеччини, Польщі, Чехії... На щастя, ми також не спізнилися познайомитися з ними. А це ще раз підтверджує — ніколи не пізно роздивитись довкола та й політати ніколи нікому не пізно.
Олександр СМИК.